Директор КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» і депутат Волинської обласної ради від ВО «Свобода» Любов Серба – медик не лише за фахом, а й за покликанням. Відповідальна, принципова, з чіткими моральними цінностями та переконаннями. Вона пройшла усі сходинки медичної кар’єри – від звичайної медсестри до керівника великої медичної установи обласного значення. І залишилася собою. У інтерв’ю Любов Дмитрівна розповідає про свій професійний шлях і про роботу Волинської інфекційної лікарні.
- Любове Дмитрівно, коли ви прийняли рішення стати медиком?
- Напевно я вирішила стати медиком ще коли була дитиною – у першому класі школи. Часто буває, що діти дорослішають і змінюють свою думку. Але моя дитяча мрія з роками нікуди не зникла. Тато переконав мене, що потрібно здобути ступінчасту медичну освіту. Щоб зрозуміти: чи вірний шлях обрала у житті. За його порадою я спочатку вступила у медичне училище. Закінчила його, здобула диплом з відзнакою і почала працювати у пульмонологічному відділенні Львівської міської клінічної лікарні №5 (так тоді вона називалася). Спершу палатною, а згодом маніпуляційною медсестрою. Вищу медичну освіту отримала у Львівському державному медичному інституті. Вчитися було легко та цікаво. На власному досвіді переконалася у перевагах ступінчастої підготовки медичних фахівців.
- Чому з-поміж інших лікарських спеціальностей обрали професію інфекціоніста?
- Коли навчалася у медичному інституті, то планувала стати кардіологом. Та згодом змінила свою думку і вирішила навчатися на інфекціоніста. Ця професія вимагає не лише знання патології, а й епідеміології, гігієни. Робота інфекціоніста – це ніби робота детектива-розслідувача. І це особливо захоплює.
- Розкажіть про ваш професійний шлях після закінчення вузу?
- Мій подальший шлях в медицині нерозривно пов’язаний з Волинню. На Волинь я потрапила по розподілу. Проходила інтернатуру в інфекційному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні (обласної інфекційної лікарні тоді ще не існувало). Працювала у Луцькій міській дитячій інфекційній лікарні на приймальному відділенні, а згодом протягом десяти років керувала ним. Ця робота принесла мені колосальний досвід диференційної діагностики. Бо хто добре діагностує, той добре лікує. Часи змінювалися. У 2018 році отримала пропозицію стати медичним директором обласної інфекційної лікарні. Погодилася не відразу. Бо розуміла, наскільки це відповідальна посада, яка вимагає також управлінських навичок. Та остаточне рішення було позитивним.
У 2019 році в Україні розпочалася реформа вторинної ланки медицини. Через рік до Волинської обласної інфекційної лікарні приєднали Центр боротьби та профілактики СНІДу та Дерматологічний центр. На цей час припала пандемія COVID-19. Ми мали швидко навчитися правильно госпіталізовувати, ізольовувати та лікувати пацієнтів. А також дбати про свій персонал, якому загрожувало інфікування коронавірусом. Наші медики успішно впоралися з цими викликами. Волинська інфекційна лікарня пролікувала найбільше хворих на COVID-19 пацієнтів та мала найменшу кількість летальних випадків в області. Також лікарня були єдиним закладом, де лікували дітей, в яких виявили коронавірус.
- На початку 2024 року вас призначили виконувачкою обов’язків директора КП «Волинська обласна інфекційна лікарня». Згодом ви виграли конкурс і у вересні стали директором медичного закладу.
- Я чудово усвідомлювала: попереду на мене чекає великий обсяг важливої і нелегкої роботи. Але відмовлятися від відповідальності – не мій стиль. Коли до нас приєднали Регіональний медичний фтизіопульмонологічний центр, наш заклад став унікальним на Волині. В одній лікарні ми надаємо медичну допомогу при всіх різновидах інфекційних захворювань. У тому числі пацієнтам з такими хворобами як вірусні гепатити, соціально значущими – туберкульоз, СНІД, венеричні захворювання. Також ми є базовим закладом для надання медичної допомоги інфекційним хворим при надзвичайних ситуаціях. Лише у наших лабораторіях в області можна зробити спеціальні обстеження туберкульозу, венеричних хвороб та СНІДу.
- Любове Дмитрівно, що вдалося зробити за 10 місяців на посаді керівника Волинської обласної інфекційної лікарні? Над чим працюєте і що плануєте на майбутнє?
- Дуже вчасно було проведено капітальний ремонт інфекційної лікарні. Він завершився ще до початку пандемії коронавірусу – у січні 2020 року. Але нам не вистачало необхідного технічного оснащення. Якісні обстеження можливі тільки на якісному обладнанні. Тому продовження його оновлення стало моїм пріоритетом у роботі. У 2024 році завдяки активному сприянню фракції ВО «Свобода» у Волинській облраді за кошти обласного бюджету закупили дороговартісне обладнання: УЗД-аппарат з еластрографією, лабораторне, реанімаційне та асистивне обладнання.
Наші пацієнти мають перебувати у безпеці. З цією метою завершили ремонт укриття, яке знаходиться у Регіональному медичному фтизіопульмонологічному центрі. Введено в експлуатацію свердловину, яка забезпечує лікарню альтернативним доступом до води. Також у планах – зробити альтернативну гілку водопостачання до інфекційної лікарні з боку вулиці Державності (колишня Чернишевського), оскільки стара мережа збудована ще у 1960-х роках і потребує заміни.
У лікарні має надаватися не лише якісна медична допомога, а й забезпечуватися відповідний сервіс. Розпочали підготовку нашого лабораторного центру до акредитації за стандартом ISO 15189 2022 року. Перший етап пройдено. Попереду другий етап, який має завершитися до кінця цього року.
Збільшили кошти на закупівлю продуктів для харчування наших пацієнтів. Налагодили співпрацю з українськими та світовими благодійними організаціями.
Звісно у планах є облаштування прилеглої території лікарні по вулиці Шевченка. Але війна вносить свої корективи. І змушує обирати пріоритети. А головним пріоритетом є надання якісної медичної допомоги. Готуємо проєкти на облаштування пральні та капітальний ремонт фтизіопульмонологічного центру. Об’єктивна реальність така, що 60% площі цього підрозділу нашої лікарні не задіяно. Тому ухвалили рішення розвивати на його базі надання додаткових медичних послуг. Зокрема паліативної медичної допомоги. Цей напрямок актуальний для Волині. З цього приводу спілкувалися з управлінням охорони здоров’я та отримали підтримку. Також виготовили проєкт з облаштування ліфта, який особливо стане в нагоді пацієнтам з обмеженими можливостями.
- Чи покривають тарифи НСЗУ повною мірою вартість медичних послуг Волинської обласної інфекційної лікарні?
- Це складне питання. Зараз країна перебуває у стані війни. З коштами сутужно і їх потрібно розподіляти максимально розумно. Ми надаємо медичну допомогу за програмою медичних гарантій за сімома напрямками, але 60% - за так званим «стаціонарним пакетом». Тарифи на послуги, які входять до його складу, не змінювалися вже кілька років. Але ж інфляція не стоїть на місці. Ціни дуже зросли. І нам, як монопрофільному спеціалізованому медичному закладу, важко «виживати». Хотілося б мати вищі коефіцієнти із розрахунку медичної послуги. Деякі позитивні зміни вже відбулися у цьому році. Цьогоріч маємо більше ресурсів для закупівлі медикаментів та реагентів, харчування хворих, ремонту обладнання, але хотілося б і більше коштів для виплати заробітної плати нашим медичним працівникам, розвиватися, впроваджувати нові медичні послуги, покращувати сервіс.
- Яка зараз ситуація з кадрами?
- Кадрове питання в українській медицині завжди тісно перепліталося з питанням гідної оплати праці. Постанова Кабміну, яка визначила оклад лікаря у розмірі не менше 20 тисяч гривень, а медсестри – 13,5 тисяч гривень, мала позитивний вплив. Але зростання цін через кілька років нівелювало значення цього документу. І ми повернулися до стану, коли медики не отримують за свою працю належну винагороду. Це спричинило відплив кадрів. Особливо серед фахівців без вищої медичної освіти. Така ситуація у всіх медичних закладах Волині та й України. У нашій області медиків середньої ланки випускають три коледжі. Але ці випускники рідко приходять працювати у лікарню. Можливо, настав час відновити норму про обов’язкове відпрацювання студентів, які навчалися на державній формі?
З іншого боку, ми постійно дбаємо про зростання професійного рівня наших працівників. З молодших спеціалістів підготували фахівців по УЗД-діагностиці та дитячих інфекціоністів. Плануємо взяти на роботу вже з 1 серпня спеціалістів-педіатрів та трьох інтернів лікарів-інфекціоністів. Робота з талановитою молоддю – це робота на майбутнє.
- 27 липня в Україні відзначатимуть Всесвітній День медика. Які емоції викликає у вас це свято?
- Я дуже рада, що День медика в Україні тепер відзначають у день Святого Пантелеймона. Бо це свято найкраще відповідає внутрішній сутності медицини. Медицина – це не бізнес-проєкт, а благородна гуманна справа допомоги ближньому. Медики в час важких випробувань для України самовіддано працюють, лікують, підтримують армію. Хоча наша праця не завжди цінується належним чином. І мова не лише про матеріальну площину. А й про пошану, повагу, вдячність, якої інколи теж не вистачає.
Дякую усім медикам за невтомну, важку, але почесну і благородну працю. За те, що кожен залишається на своєму місці і з гідністю виконує свій обов’язок. За професіоналізм, чуйність та людяність. Бажаю не лише натхнення, успіхів, професійних здобутків та матеріального достатку, а й відчуття внутрішнього задоволення та усвідомлення важливості своєї праці. Бо медик – це не просто фах, це – місія.
Спілкувався Петро Герасименко
