Про це 23 червня 2018 року повідомляє сайт «NEWS UA» з посиланням на блог Дмитра Вовнянко.
У чому кримінал, запитаєте ви? Та справа в тому, що «ICEUR» – інститут відомий своєю проросійською позицією. Тези, які просуває ця організація у Австрії: «Україна втомилася від війни і хоче миру будь-якою ціною», «населення України категорично не довіряє своїй владі», «Європі потрібен діалог з сильною Москвою», тощо. Нічого не нагадує? Хто «танцює цю дівчинку», думаю, зрозуміло. Звісно, можна припустити, що у Відні зібрався клуб шанувальників РФ і відповідні спонсори, але логіка підказує рішення набагато простіше. Й відтак очевидно, з ким саме і у якій країні тісно пов’язаний «ICEUR».
![https//b.radikal.ru/b13/1806/72/84661bbec0a2.jpg](https://b.radikal.ru/b13/1806/72/84661bbec0a2.jpg)
Набагато цікавіше інше. Гриценко заявив, що Росія поверне Донбас на умовах, передбачених Україною, бо «Путін Донбасу не потребує». Як таке можна реалізувати? Анатолій Гриценко послався на «досвід своїх контактів з російською стороною, де «якість рукостискання» та вирішення проблем у відкритій, подібній до бізнесу, манері має значення більше ніж ідеологічні установи». Отут цікаво дізнатися деталі.
Ми вже знаємо про один план вирішення проблеми Донбасу «у відкритій, подібній до бізнесу, манері» – його озвучував навіть терорист Стрєлков-Гіркін – визнати Крим російським і отримати Донбас. Щоправда не частинами існуючих Донецької та Луганської областей як раніше, а у вигляді автономної області зі ставлениками Москви на чолі. Чи не про це натякав пан Гриценко під час своїх виступів?
Відповідаю, натякати він може що завгодно, а Москва гнутиме лінію свою і всім попутникам пропонуватиме або вставати до своїх лав, або звільнити приміщення. Історія України вже знала авантюриста Винниченка, який про «червоних товаришів з Москви» просторікував навіть тоді, коли більшовики займали Полтаву – більшовикам у підсумку він виявився просто непотрібний. Москва вірна своїй політиці, тут їй треба віддати належне.
![](../storage/2018/06/23/post_image_154168981265.jpg)
Так-так, саме після цього сталося позбавлення Саакашвілі українського громадянства, погрози про повернення, ганебний прорив кордону і багатосерійний міхо-майданчик, при зачищенні якого в наметах познаходили гранати. І кримінальні справи проти Северіна Донгадзе, який був посередником між Саакашвілі і структурами олігарха Курченко, читайте – Януковичем, читайте – Кремлем.
Наводить на роздуми? Чи не після майстер-класу у «ICEUR» в Міхо з’явилася багата бабця?
Тоді докину ще інформації з історії України. В період Руїни кандидати на гетьманство регулярно бігали до Москви з проханнями про допомогу в здобутті булави, обіцяючи за це вічний мир та дружбу. Результат – Україна під повною владою Москви.
Де гарантія, що нинішні кандидати у президенти не роблять те саме? Якщо Юлії Володимирівні можна мати незрозумілі контакти з Віктором Медведчуком (кумом, самі знаєте кого) і бути при цьому нечуваною патріоткою – чому іншим зась?