Лучанин Михайло Ігнатюк переконує, що добрі врожаї помідорів завдяки інноваційному підходу можна збирати і на малій присадибній ділянці.
Про це пишуть Волинські новини, інформує ВолиньUA.
Одинадцять років тому подружжя Михайло та Софія Ігнатюки придбали житло у приватному секторі. Поряд з будинком була невелика земельна ділянка розміром у півтори сотки. Нині тут, як у рукавичці, задіяний кожен квадратний сантиметр. На ділянці росте кілька фруктових дерев та декоративних кущів, у невеликій прибудові кудкудакають кури, на двох рядках господиня посіяла чорнобривці. Вся інша площа – під городніми культурами. Помідорів серед них найбільше. Для цих овочів чоловік спеціально збудував теплицю.
«Насіння томатів я купував у спеціалізованих крамницях або виписував поштою, – каже Михайло Ігнатюк. – Пробував різні сорти, але найкраще у мене на ділянці зарекомендували себе помідори голландського гібрида «Президент». Ці томати не лише мають чудові смакові властивості. Вони великоплідні, на кущі їх зав’язується багато, плодоносять довго. Помідори «Президент» високорослі, до кількох метрів. Тож на невеликій площі їх вирощувати вигідніше, бо плоди ростуть догори, а не розплітаються по землі».
За словами пана Михайла, насіння помідорів він висіває у склянки з ґрунтосумішшю в середині березня. Розсаду чоловік пересаджує у теплицю, коли молоді рослини достатньо зміцніють. Через те, що помідори «Президент» можуть вирости до трьох метрів і впертися в стелю, кожен кущ городник постійно формує, своєчасно обламує пасинки і підв’язує. Аби отримати хороший врожай, томати Михайло Ігнатюк вчасно поливає і підживлює органікою. Рецепти вичитує у виданнях відповідної тематики.
«Коли я почав вирощувати помідори, зрозумів, що до пуття не знаю, як за ними доглядати, – згадує мій співрозмовник. – Тоді я почав передплачувати різні газети для городників та дачників. Нині їх назбиралася ціла підшивка. У цих газетах аматори, які вирощують городину для себе, діляться власним досвідом. Я ці поради записую і експериментую у себе на ділянці. Приміром, замість азотних добрив підживлюю помідори настоєм курячого посліду, розведеного з водою 1:10. Замість калійних сиплю під кущі попіл. Якось вичитав, що томати добре підживлювати рибою. Купив найдешевшу – салаку. І по рибинці закопав під кожною рослиною замість фосфорних добрив».
Як розповідає пан Михайло, помідори таку турботу оцінили. І віддячили щедрим урожаєм. А кілька років тому господар зважився на новий експеримент. Його рецепт він також вичитав у газеті.
«В одному з номерів було написано, як вирощувати помідори без розсади у відкритому ґрунті, – каже чоловік. – Треба насіння висіяти просто в землю і накрити п’ятилітровими пластмасовими бутлями. Я так і зробив. 12 травня викопав кілька лунок і висіяв у кожну по три-чотири насінини томатів. Коли зійшли, розсадив, у лунках залишив найсильніші рослини. Поливав і підживлював їх разом з тепличними. У результаті мав непоганий врожай. Цьогоріч на початку травня я вже висіяв у відкритому ґрунті два ряди помідорів. І вони добре плодоносять».
Ще один експеримент за порадами, вичитаними в газеті, у Михайла Павловича не вдався. Тоді він вирішив діяти на власний розсуд. І тепер вже й городник з Луцька може сам ділитися рецептом, як вирощувати помідори за його методикою.
«Одного року я вирішив посадити кілька кущів помідорів у пластмасових відрах, – згадує чоловік. – З цього нічого не вийшло. Відра швидко нагрівалися від сонця, земля в них тримала тепло, і корені помідорів просто попеклись. Тоді замість відер я спробував використовувати пеньки з волоського горіха. Його стовбур був вже трухлявий всередині і я зрізав дерево. Порізав на колоди, вичистив їх всередині, засипав туди ґрунт і висадив розсаду».
Молоді рослини швидко прижились і дали щедрий урожай. Тому чоловік продовжує цей експеримент. Цьогоріч посадив помідори у пеньках не лише з волоського горіха, а й старої яблуні. І знову все вийшло – на кожному кущі помідорів у пеньках цьогоріч вже дозріло по відру. Фітофтори на городі у лучанина нема – чоловік завчасно скропив препаратами «Помідорчик» і «Квадріс».
Найкраща помічниця луцького городника-експериментатора – 13-річна внучка Настя. Дідусь радіє, що хоч їй може передати свій досвід. Єдиному сину Михайла та Софії Ігнатюків минулоріч мало виповнитися 50 років. Однак військовослужбовець 14-ї ОМБр Валентин Ігнатюк у березні 2023 року загинув під Куп’янськом на Харківщині.
Недавно батько військовослужбовця вчергове переніс інфаркт – горе підкосило його. Тому за помідорами цьогоріч більше доглядає дружина городника Софія Михайлівна.
«Ми підтримуємо одне одного, а нас тримає на плаву земля, – каже Софія Ігнатюк. – Фізична праця хоч трохи допомагає заглушити нестерпний біль втрати».
ЧИТАЙИЕ ТАКОЖ: «Шаную воїнів, біжу за Героїв України!»: у Володимирі відбувся патріотичний забіг
