5 лютого 2025 року з російського полону звільнили 150 українців. Серед них був 57-річний військовослужбовець Микола Мельник із села Датинь Ковельського району. Чоловік з 2020 року служив за контрактом в 14-й окремій механізованій бригаді.
Про це повідомляє Суспільне, - інформує ВолиньUA.
У полон волинянин потрапив в березні 2022 року під час боїв на Київщині. Зараз боєць проходить реабілітацію в обласному госпіталі ветеранів війни.
Звільнений з полону волинянин Микола Мельник у госпіталі, квітень 2025. Суспільне Луцьк
Бої на Київщині і полон
У 14 бригаді Микола Мельник служив у ремонтному взводі. До повномасштабної війни був на Луганщині, згодом бригада потрапила на ротацію на Рівненський полігон. Звідки військові у перший день вторгнення рушили на Житомирщину.
"Потім наш батальйон стояв під Бородянкою Київської області. О пів на другу ночі 16 березня ми виїхали на трасу Житомир-Київ. Тільки в’їхали в макарівський район — колона зупинилася... і закрилася мишеловка. Ми всі були під прицілом і нас зв’язали і закинули в машину", — пригадує волинянин.
Спершу Миколу Мельника і його побратимів повезли у брянське СІЗО, згодом перевели у тюрму в Тульській області, ще за день — у Володимирську колонію. У полоні над військовими, говорить боєць, знущалися і били.
"У мене зріст був 174, а вони зробили 170. До полону я важив майже сто кілограмів, а вийшов на обмін — 68 кілограмів. Одні кості були", — ділиться боєць.
36 місяців полону
Чоловік говорить, окрім побоїв полонені страждали від нестачі їжі: порції були мізерними, а раціон одноманітним. У якості покарання, могли позбавити вечері. Іноді українським військовим доводилося тамувати голод тим, що знайдуть у камері:
"На перше подивишся – одна вода. Бувало, що лаврові листки їли, зубну пасту їли, щоб не так їсти хотілося, давали ту мойву, а там одні кості".
У російському полоні чоловік провів майже три роки. Суспільне Луцьк
За час перебування у Володимирській колонії Микола поміняв п'ять камер. У кожній тримали по 16 людей.
"Там була камера №32. Там проводили допити. Це жахіття було: крики, гвалти, вбивали, мордували... Я читав постійно святе Євангеліє. Дехто говорив: "Немає того Бога". А я кажу: "Є, він є, моліться".
Довгоочікуваний обмін
Після тривалого полону про обмін Микола дізнався, коли його та ще кількох бійців вивели з камери і наказали роздягнутися.
"Нас вивели з камери в коридор і почали одягати від трусів до майки у військову нашу форму і вже ми зрозуміли, що нас готують на обмін, — пригадує військовий. — До нас з третього барака привели п’ятьох чоловіків і потім ще одного, мало бути 22 людини на обмін, але вісім відсіяли, не повезло їм..."
Микола Мельник зараз лікується у госпіталі. Суспільне Луцьк
Разом із Миколою 5 лютого в Україну повернулися 150 захисників.
"Не вірилося, поки вже не приїхали українські журналісти. Вже тут мені не страшно вмерти, я вже вдома, сім’я діждалася мене", — додав волинянин.
Читайте також: 25 років за кермом пожежного автомобіля: у Луцьку провели на пенсію рятувальника
