31 грудня українці святкують Щедрий вечір, або свято Маланки.
Це свято в Україні вже декілька років поспіль відзначають за новоюліанським календарем - 31 грудня, а не 13 січня - як раніше.
Святкування Щедрого вечора походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії Римлянки (Меланки, Маланки, Миланки). У народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір, або свято Маланки.
У давні часи Маланки, Василя (1 січня) та Водохреща (6 січня) пов’язувались із новорічним циклом так званого Сонячного кола. Найважливішим з них було дайбозьке свято Щедрого Бога, яке пізніше почало називатись Маланки, або Щедрий вечір, і яким завершувалися Святі вечори.
В Україні не всюди однаково відзначали Щедрий вечір. Найпишніше його святкували на Лівобережжі та Гуцульщині. Натомість для північного Поділля така обрядовість характерна в переддень Водохреща. Якщо перед Різдвом готували Багату вечерю, то напередодні Нового року або Василя – Щедру.
Існує величезна кількість обрядів і звичаїв на Маланки. На Гуцульщині перед вечерею влаштовували «свято печі». Напередодні її білили, прикрашали, «бо цілий рік вона робить службу, а на Василя іде у танок і віддається», а щоб їй «не тяжко було танцювати» - з неї все знімали, не спали на ній, а лише засипали овес «на коровай». Повечерявши, сусіди йшли один до одного миритися, «щоб Новий рік зустріти в мирі та злагоді». А хлопці, котрі нещодавно сваталися, але отримали гарбуза, вдруге засилали сватів.
Ввечері на Маланки дівчата-підлітки бігали щедрувати. До оселі не заходили, робили це переважно під вікнами. Найвідомішим театралізованим обрядом була «Маланка» – дійові особи перевтілювалися в Маланку, діда, бабу, цигана, циганку, лікаря, сільського старосту, жандарма, смерть тощо, обличчя приховували за масками й у супроводі музик ходили від хати до хати з новорічними побажаннями. А ще цей день вважався одним із найсприятливіших для ворожіння.
Крім того, українці сьогодні зустрічатимуть Новий рік.
