Історія цієї пісні — доволі трагічна й сумна. Вона була написана ще давно, і це фіт із моїм товаришем, який, на жаль, два тижні тому пішов із життя. На жаль, він не встиг почути фінальну версію пісні.
У цю роботу ми вклали всю душу й постаралися зробити її максимально щирою та сильною.
Цей кліп – пластичний монолог, у якому героїня через рух проживає втрату. Весь світ обертається німою пусткою в такі моменти. Із цим досвідом важко стикатися. Він несподіваний, болючий і геть не красивий. Але він вчить нас прощатися та відпускати. Бо якими трагічними би не були обставини, а життя вимагає подальшого руху.
