Війна продовжує вести свій чорний рахунок. Сьогодні Ковельська громада провела в останню земну дорогу двох молодих воїнів, які понад три роки боронили свої родини, рідне місто, країну від агресора – Сергія Левчука та Михайла Мончука.
Про це інформує Ковельська громада, - пише ВолиньUA.
Хоча воїни прожили дуже коротке життя, але по собі залишили вагомий слід, хорошу пам’ять та велику вдячність від усіх нас.
Якими вони були, чим займались, про що мріяли, під час громадянської панахиди говорив міський голова Ігор Чайка.
Сергій Левчук народився у Ковелі 30 липня 1997 року. До шостого класу навчався у ліцеї №10. Далі - у Білинській гімназії, переїхавши до бабусі, поки мама була на заробітках за кордоном.
У професійно-технічному училищі №5 здобув фах столяра. У 2018 році під час проходження строкової служби підписав контракт та пішов захищати Україну у складі окремої мотопіхотної Маріупольської бригади ЗСУ. Брав участь в АТО під Іловайськом на Донеччині та в районі Попасної на Луганщині.
У перший день повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт. І вже 25 лютого 2022 року був зарахований на військову службу до 63-ї ОМБр. На той час підрозділ Сергія виконував завдання з прикриття ділянки кордону України з Білоруссю. Саме на Рівненщині Сергій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталею.
Восени 2022 року воїн разом з побратимами звільнив правобережну Херсонщину, а у грудні того ж року, як тільки з’явилася можливість для військовослужбовців укласти шлюб онлайн, Сергій та Наталя одружилися.
Щоразу, коли Сергій приїздив у відпустку, вони разом з дружиною облаштовували своє помешкання. І лише кілька місяців тому молода сім’я завершила ремонт і планувала мирне щасливе життя. Не судилося.
Сергій дуже любив малювати. Останніх декілька років писав вірші. Його вдома чекали дружина Наталія, мама Оксана Ананіївна, тато Андрій Савович, бабуся Олеся Кіндратівна, сестри Антоніна та Олена, брат Владислав, племінники.
За відмінну службу, мужність та героїзм Сергій Левчук нагороджений нагрудним знаком «Хрест артилерійської доблесті», Почесними грамотами командира 63-ї бригади.
Трагічні обставини обірвали життя Сергія Левчука. Серце старшого навідника артилерійського взводу військової частини А 3719 зупинилося 24 березня 2025 року в селищі Ярова Краматорського району Донецької області.
Михайло Мончук – ще один молодий ковельчанин. Він народився 18 листопада 1994 року. У 2009 році закінчив Козлиничівську сільську школу. У тому ж році вступив до Ковельського професійно-технічного училища №7, де здобув фах слюсаря-монтажника.
Батьки Михайла довгий час були на заробітках, тому ще зі шкільних років він проживав з бабусею в Козлиничах. Там він зустрів свою майбутню дружину Оксану. Родина переїхала у Ковель та відкрила власний бізнес – кав’ярню. Згодом у сім’ї народилась донечка Софійка. Їй зараз 5 років. А про народження сина Владислава півтора роки тому Михайло дізнався вже на фронті.
Щасливому життю родини завадила повномасштабна війна. Не маючи військового досвіду, у лютому 2022 року воїн записався до територіальної оборони. З лав тероборони потрапив на фронт – до 100-ї ОМБр. Разом з побратимами побував на найгарячіших напрямках передової: під Лиманом, Торецьком, поблизу Слов'янська і Краматорська. Має відзнаки за відвагу, мужність та героїзм.
Під час виконання одного з бойових завдань отримав поранення і контузію. Та найважчим випробуванням стала не втрата здоров’я, а втрата побратима. Після тривалого лікування захисник повернувся до військової частини.
Два місяці тому Михайло відчув погіршення здоров’я. Його госпіталізували. Весь цей час під наглядом лікарів та доглядом рідних чоловік боровся за своє життя. Та, на жаль, 28 березня 2025 року в Львівському військовому госпіталі серце солдата ремонтно-відновлювального батальйону евакуаційної роти військової частини А 7028 Михайла Мончука зупинилося. Йому було лише 30 років.
Його завжди бракуватиме батькам Ірині Петрівні і Валерію Омеляновичу, бабусі Євгенії Іванівні, дружині Оксані, дітям Софійці та Владиславу, сестрі Тетяні, брату Сергію, племінникам, усім рідним і близьким, хто знав і любив Михайла.
Поховали Сергія Левчука та Михайла Мончука на Алеї Героїв міського кладовища.
